Леонід Кучук: «Я хотів Карікарі взяти в свою команду, коли йому ще було 17 років» (ВІДЕО)

Прес-конференція головного тренера «Сталі» Леоніда Кучука після матчу «Сталь» – «Олександрія», який пройшов 19 березня у Дніпрі.

– Леонід Станіславович, сьогодні Карікарі оформив хет-трик. Відомо, що багато африканських гравців після таких матчів починають витати у хмарах. Є у вас спосіб повернути його на землю?

– Ви трохи недооцінюєте африканських хлопців. Вони такі ж футболісти, як і наші. Я працював з багатьма дуже відомими африканськими футболістами, які відомі в усьому світі. І насправді вони дуже поступливі, якщо їх тільки не дуже багато. І якщо вони бачать якусь певну мету або завдання, а наша мета зараз це перемога в будь-якій грі, ніби вона фінальна, тому я не думаю, що Карікарі зараз «зловить зірку». Він грав в Європі – в Норвегії та Швеції, а там будь-якому футболісту, в тому числі українському, буде досить складно. У цих країнах команди, як одна сім'я і Карікарі в цьому вихований. Я його давно вже знаю. Коли йому тільки було 17 років, і в Україні не чули про такого футболіста, я його вже знав – їздив в Гану, переглядав його. Тому, коли прийшов в «Сталь» навіть здивувався, що він у нас. А я хотів його взяти в свою команду, коли йому ще було 17 років. Тому нічого тут такого немає, думаю, що «зірочку» він не зловить.

– Другий тайм, після нічийного першого, команда виграла 3:0. Про що йшлося в перерві в роздягальні?

– Перше це те, що ми трохи просідали і повільно починали атаку, нас починали пресингувати і ми, доходячи до штрафного майданчика суперника, потім чомусь повертали м'яч своєму воротарю. Тому потрібно було грати швидше, і не давати супернику нас пресингувати. От і все. Не було якоїсь накачки, а було конкретне завдання і футболісти з ним впоралися. Ми не дозволяли супернику так грати, хоча обидві команди грали в дуже щільний футбол. Чому? Тому що саме поле не швидке. Коли поле не швидке, то в грі відразу багато єдиноборств. Коли воно швидке, то від контактів можна піти. А сьогодні поле не швидке, воно гарне, зелене, але м'яч все-таки підстрибує.

– У вас якісь питання до «Метеора» стосовно якісті газону?

– Причому тут це? «Метеор» – це великі традиції і я радий, що я на ньому. Тут люди чемпіонами ставали. Стадіон «Метеор» ... ось я виходжу на поле – це, як храм. Якщо комусь здається, що тут не можна грати в футбол, то це не так. Просто рання весна, ще трава не повністю зійшла, і тут немає такого підігріву. А пізніше поле буде швидке, особливо якщо його поллєш, і від цього футбол буде швидше. А на даний момент більше єдиноборств. І тут той краще виглядає, хто виграє підбори, хто краще себе реалізує в таких ситуаціях, той і виграє матчі. А стадіон «Метеор» бачив таких футболістів, що дай Бог, нам ще й побачити. Ось виходжу на бровку і відразу ностальгія по футболу. Стадіон – прекрасний.